Твір-опис народного звичаю, (Великдень)

…З діда прадіда цілюща й незрадлива сила вступає в кожного, хто зустрічає великодній ранок. Дзвони церков не дзвонять, а виспівують на весь світ: «Христос воскрес!» Люди йдуть до церкви (адже всю ніч чекали цієї звістки) і з уст в уста передається: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»
Вийнято найкращий одяг. Усе, що сьогодні одягають, одягається вперше — готувалося до Великодня.
У кошиках, сплетених з лози, стоять паски, вода, яйця, усілякі смачності що у кого є: сало» ковбаса, пироги. І усе те прикрашено чистим білим рушничком, чекає на себе краплі свяченої води.
А церква і довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди стоять у душевній тиші і просвітленості.
…Встало сонце. Урочиста процесія виходить із церкви. Рід признається до роду, христосується, дарує на пам’ять по душам померлих писанки і пасочки.
І така велика радість панує над людьми, ніби щойно над цим окрайцем землі перелетіли святі.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(4 votes, average: 3,25 out of 5)


Твір-опис народного звичаю, (Великдень)