Творчість Бориса Олійника

Відомий поет Борис Олійник народився на Полтавщині в селі Зачепилівка 1935 року, де і пройшло його дитинство. З ранніх років вподобав художню літературу і почав писати вірші. Вперше хлопець прославився в п’ятому класі, коли побачив надрукованим у районній газеті свій вірш, ставши в подальшому співробітником цього видання.

Закінчивши шкільне навчання, поет вступив на факультет журналістики до Київського університету ім. Шевченка. Студент чудово вчиться та працює журналістом у пресі, де друкує свої вірші. У 1957 році на всеукраїнському конкурсі поезії поет займає перше місце.

Багато своїх творів Олійник присвячує окремим адресатам. Перша його збірка поезій виходить 1962 року під назвою «Б’ють у крицю ковалі». Незабаром поет видає свою другу зірку «Двадцятий вал» (1964), яка відзначається премією імені М. Островського, а наступна книга «Стою на землі» (1975) – державною премією СРСР.

Творчість Олійника зростає та вражає своєю різноманітністю. На його рахунку понад двадцять поетичних книг. Серед них такі збірки, як «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981)

та поема «Дума про місто» (1982) нагороджені Державною премією Української РСР їм. Т. Шевченка в 1983.

В його творах присутні задушевно-ліричні, філософські роздуми, а також сокровенне, інтимне, лірика. Поет застосовує також вигадки, фантастику, елементи казки, драму, умовність тощо. У його віршах знайшли своє відображення такі теми як життя і смерть, любов до матері, батьківщини, дитини, кохання, шана до історичного минулого тощо. Поезія Олійника проникнена проблемами, які важливі і хвилюють людство. Твори свої писав різними мовами.

Борис Олійник належав до поетів, яких називають шестидесятниками. Свою роботу поет також поєднував з громадською діяльністю. Впродовж життя займає різні посади: 1971-1973 – секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації, а також був депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань.