У піснях – історія мого народу
Не буде брехнею така заява – українці співали завжди. Дійсно, з самого початку, зі становлення ще Київської Русі, у селищах та містечках почав зароджуватися народний фольклор, що має дуже велике значення. Для України загалом, пісні є певним лекалом, що сплітає наш народ у певну єдність, причому як фізично, так і духовну.
Історія Київської Русі, а в наслідку, і України, передається від людини до людини, у співі. За розвитком фольклору можна прослідкувати як змінювалась країна від століття до століття – і можна сказати, що помилок не буде. Позаяк,
Якщо послухати стародавні українські думи, можна зрозуміти, наскільки чорним та кривавим було минуле. Оспівуються молоді дівчата, що їх забрали в полон татари, османи і турки. Прославляється героїчний образ козаків, що вступали у безнадійний бій, без жодного шансу на перемогу, просто щоб не вронити власної честі і не віддавати землю, не поливши її власною кров’ю. Надалі, ця традиція продовжуються.
Змінювалися країни, що володарювали на українських
Насправді, важко знайти іншу націю, де пісні надавалася б така ж сама пошана, як в Україні. Певно, справа тут в тому, що розвивати високу писемність було не можна – навіщо загарбникам розумні раби? Саме сільський та містечковий фольклор і зберігав національну ідентичність, оспівуючи любов до Батьківщини, власну віру, честь і свободу. Таким чином люди зберігали ті вірування і обряди, стародавні ритуали, що складають основу нації, не здаючись та не зраджуючи власному народу – пронесли все крізь століття, для того, щоб зараз українці знали, якими вони були, і якими треба стати.
Навіть сьогодні ця традиція не забулася – знову в історії України, тепер вже незалежної, настала чорна смуга. Але пісні продовжують линути із чистих сердець, відлунюючи від кожного небайдужого, розтікаючись по всій країні і за її межі.
У піснях – історія мого народу