Казкар Шарль Перро
2 січня 1628-го у сімї з чотирьох дітей та двох батьків зявивилися два сини-близнюки. Згодом один з них помер, а того, хто залишився, назвали Шарлем.
Хоча на той час він був ще маленькою дитиною, але ріс не таким, як усі. Він цурався спілкування та компаній. Майже не виходив з дому та погано вчився. Шкільні вчителі ставилися до нього, як до того, хто несповнарозуму. Тому однокласники його сторонилися та боялися. Але у нього таки був один друг, якого всі ображали. Та подружилися вони тоді, коли Шарль, мов лев, кинувся на винувадців та розігнав їх.
Це
Ца зруйнувало ставлення Перро до учбового закладу. Тому вже на слідуючий день він і його друг втікли з колежу. Відтепер він сам себе навчав.
Життя його складалося так, як і в усіх. Закінчив університет. Став провідним адвокатом. Та практика його не вдовольнила. Йому чогось постійно бракувало. І став він писати
Його першими роботами були казки: «Грізельда», «Осляча шкіра» та «Кумедні бажання». Через декілька років видав свою першу збірку: «Казки матінки Гуски, або Оповідання та казки минулих часів із моральними повчаннями». До її змісту увійшли такі оповідання-казки, як: «Спляча красуня», «Синя Борода», «Червона Шапочка», «Кіт у чоботях», «Ріке з чубчиком», «Попелюшка» та «Хлопчик-мізинчик». З неймовірною швидкістю продавалися збірки. В день по 50 примірників. За рік йому довелося тричі повторити тираж. Ось, що таке справжній талан.
Казкар Шарль Перро