У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею треба думати, народжується й найприродніше єднання народу. На жаль, дехто ладен зарахувати мову тільки до засобів порозуміння між людьми. На мою думку, це не так. Смію запевнити, що, мабуть, немає на світі такої людини, яка б уявила своє життя без мови. Як не дивно, однак, вже з самого народження, становлення людини відбувається завдяки тій же мові: мати співає дитині колискову, для того, щоб вона заснула й одночасно, можливо, до кінця не усвідомлюючи цього, закладає у маленькому дитячому серденьку милі слова, рідні слова, святі. Безумовно, мова оточує нас всюди й завжди. Та чи гідно було б зарахувати нашу рідну українську мову тільки до засобів порозуміння між людьми?!
Так, звичайно, мовлення нам потрібне, щоб порозумітись з людьми, проте знову ж таки заперечу, бо не тільки.
Погодьтесь, коли ми мовимо молитву, то спілкуємось із Богом. Але хіба б ми могли молитись, не вимовивши слова?!
Особливо для мене людські слова мають надзвичайно велике значення. І дуже приємно, коли слово тебе може потішити, проте вкрай гірко, коли воно ранить душу. Тому, головною проблемою, ймовірно, є те, що ми не вміємо правильно користуватись мовою.
На всіх етапах розвитку, та становлення мова наша зазнала багато випробувань. Варто тільки згадати собі як ганьбили наш народ, як заставляли цуратись рідної мови й віри, якими стражданнями й жорстокими способами проводили й ту саму радянізацію… Та наші предки зуміли витримати, і тепер наш народ має головні історичні завоювання – незалежність держави й незалежну мову.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
З усіх утрат утрата часу найтяжча твір. Иван франко украдене щастя скорочено. Каторжна скорочено. Коротко про роман баладу дім на глрі. Культура мови твір з української мови.
Мова