Основні мотиви лірики Василя Симоненка
Поезія Василя Симоненка виокремлюється яскравим промінням серед творчості шестидесятників. Вразлива душа творця, щедрість і чистота його почуттів дали світу незабутні перлини української поетичної класики.
За його короткого життя вийшла в світ лише невелика збірка «Тиша і грім», інші видання були посмертними – «Вино з троянд», «Земне тяжіння», «Лебеді материнства».
Різноманітність художньої палітри поета вражає тонкою ліричністю та мужнім громадянським голосом. Особливо близька українському читачеві інтимна лірика Симоненка.
Трепетна
Ціла гама почуттів, складних і суперечливих, ллється з вірша «Вона прийшла»:
Із задумою і докором звертається поет до своєї омріяної коханої простими і зрозумілими кожному словами:
Палка любов до реальної людини зі всіма своїми недоліками не заважає Василеві Симоненку романтично ідеалізувати її недосяжний образ:
Митець завжди пам’ятає про своє коріння, звідки черпає наснагу його поезія. Любов до рідної неньки, до Батьківщини
З рідною землею поет вів чесну, відкриту розмову, Україна і мати для нього – святині, які дали йому крила для вирію, снагу для життя і творчості. «Лебеді материнства» стали своєрідним гімном синівської любові, патріотизму, людяності:
Любов до природи трансформується в поезії Симоненка в занепокоєність станом довкілля. Ще багато років тому поет відчував чорнобильську неминучість, намагався застерегти людство від біди, взявши і на себе почуття вини за забруднення рік, повітря, зникнення деяких видів рослин і тварин.
Рідкісним діамантом живуть твори Василя Симоненка серед українців, промовляють відданою любов’ю до національних святинь, українського народу, рідної мови, торкають струни людських душ і зачаровують плавністю і романтичністю, легкістю і сміливістю. Його поезія – це дивоквіт любові, що дарує ніжність і вірність.
Основні мотиви лірики Василя Симоненка