Великий працелюб і великий громадянин, М.Т.Рильський, мабуть, на повні груди вдихав би повітря сьогоднішньої доби. Натхненний і в своїй сивизні поет, «старий закоханий юнак» (це одна з його автохарактеристик), він, напевне, знайшов би неповторні слова, щоб увічнити нелегку добу творіння української державності.
З його іменем нерозривно зв’язане уявлення про громадянську висоту поетичного слова, про його мудрість, прозорість і ясність, про новаторський розвиток кращих традицій минулого. «Моцартом українського вірша» назвав його Симон Чіковані.
Одна з верховин його поезії — пристрасне «Слово про рідну матір» — за силою патріотичної патетики наче перегукувалося з незабутнім пушкінським «Наклепником Росії», з шевченківським «Мені однаково, чи буду».:
Хто може винити Дніпро,
Хто властен виплескати море,
Хто наше злото-серебро
Плугами кривди переоре,
Хто серця чистого добро
Злобою чорною поборе?
Він говорив про всебічний розвиток людини — і відгукнувся на неї своєю знаменитого образною формулою про троянди й виноград, про єдність праці і краси, матеріально практичного і духовного начал в житті людини:
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжно серце тисне.
У щастя людського два рівних є крила.
Троянди й виноград, красиве і корисне.
З рідкісною безпосередністю, наочністю й емоційною доказовістю Рильський умів показати, так би мовити, колір і запах реального людського щастя чи принаймні
його складників: щастя праці, дружби, щастя високих духовних, естетичних і громадських переживань. Навіть саме страждання, за мужньою поетичною діалектикою Рильського, перетворювалось у нього — в останньому, звісно, підсумку — на стан світлої розкритості назустріч людям, назустріч життю:
Хай осінь мертвим листям шелестить,
Хай старість чеше сивину лукаво,
А для людини, як вона людина,
Як має серце, для людей відкрите,
Само страждання в щастя виростає,
І над землею, критою туманом,
Веселиками линуть журавлі.
Чи не найкраще домальовує портрет Максима Тадейовича Рильського — митця і людини — його вірш «Поетичне мистецтво». Тут все — про мистецтво, мистецтво крилатого, високохудожнього і водночас все — про людину, про її моральну чистоту, благородство, відданість великим гуманістичним ідеалам:
Слова повинні буть покірні
Чуттям і помислам твоїм,
І рими мусять бути вірні,
Як друзі в подвигу святім.
Свій парус ладячи крилатий,
Пливти без компаса не смій!..
Світ по-новому відкривати,
Поете, обов’язок твій!
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Валерій шевчук дім на горі скорочено. Василь земляк лебедина зграя скорочено. Вільний той хто може не брехати зно. Діалог 10 клас на вільну тему. Діалог зі словами ввічливості.
Основні риси поетичного стилю Максима Рильського