Скорочено «Дитинство» Юрія Яновського
Малий Данилка (Данила Чабана, в майбутньому комісара, а потім письменника) виріс в степу, який любив і розумів степ усім свої маленьким серцем. Поетично описаний степ та природа в різні пори року.
Хлопчик розрізняв усе зілля, яке росло в степу і відрізняв отруйне та їстівне. Тікаючи з дому, та кинувши на призволяще маленьку сестричку він в степу милувався природою рідного краю. Ввечері, коли він повертався, друг його попереджав, що мати дуже сердита.
Отримавши покарання від матері хлопчина іде до прадіда Данила скаржитись на матір, але
Прадід був мудрою людиною, який знав усі таємниці степу, та ділився ними з Данилком. Він знав усі народні звичаї та прикмети. Він міг передбачити урожай та погоду по тому звідки дме вітер, що необхідно робити після першого весняного грому, та як розправлятися з голубим рястом.
На свято Сорок святих мати зазвичай пекла жайворонків з ячного тіста, та таких гарних, що хлопчина в школі вимінював одного свого жайворонка на 5 пшеничних.
Настає теплий Олекса і сусід виносить бджоли
Настала Вербна неділя, в яку прадід після повернення з церкви бив свяченою вербою Данилка, примовляю, щоб він ріс здоровим та багатим.
Весняними вечорами дівчата співали пісні на лавці. Співали та прославляли весну. Важко було працювати на полі навесні, але прокидається та розквітає природа, починаються перші теплі дощі. Хлопчик мріє побігати під дощем. Але вимушений доглядати маленьку сестричку. Він подумки бажає, щоб вона померла. Йому, маленькому помічникові прадіда, що читав псалтир, дуже подобалося ходити на поминки та їсти смачні пироги с квасолею.
На білий тиждень мати прибирає та чепурить хату. Такої господині як вона в селі немає. Її всі запрошують розмалювати печі. Приходить Великдень. Батько частується у кожні оселі, та співає гарних пісень. А вдома бідне розговіння після посту. Хлопчина відбивав паску та свячені крашанки у сільських багатих сопліїв.
Після Паски приходили Проводи, коли усе село збиралося поминати померлих родичів на кладовищі. Данилко був у півчих. Він ходив між могилами та пригощався смачним якщо йому давали.
Всі весни у степу зливалися для Данилка в єдину весну, яка була розквітчана весняними святами. Хлопчик пам’ятав весни свого дитинства як одну яскраву та барвисту.
Якось Данилко разом з прадідом пішов у степ аж до моря. По дорозі прадід співав гайдамацькі пісні і розповідав про те як називається кожна травиночка та билиночка в степу. Він казав що людина має багато ходити, бо то є життя. Ще прадід повідав Данилкові про походження з козаків-запорожців їхнього працьовитого роду. Довго вони йшли по степу, доки не дійшли до моря, та не побачили рибалок.
То був день Миколая Весняного і тому рибалки пригостили діда чаркою. Прадід почав розповідати рибалкам різні цікаві бувальщини. Заспівав їм старовинних пісень. Його слухали в роззявленими ротами. Данилко і сам дивувався, бо прадід ніколи таким не був.
Всі купалися в морі, один дід при березі плескався. Данилко пірнав біля прадіда та так накупався, що аж змерз. Прадід викопавши ямку посадив туди хлопчину, а сам стояв над ним і дивився на море. Хлопчик заснув, а коли прокинувся то дід так і стояв над ним. Рибалки поїхали за рибою.
Прадід покликав Данилка в степ накопати цілющих трав. Дуже припікало сонце. Данилко ніс багато різних трав. Дід хотів ще щось показати хлопчині, аж раптом впав як підкошений і став неживий. Хлопчина відчув самотність. Він побіг по степу наче приймаючи від прадіда естафету поколінь.
Дід навчив його що треба бути розумним. Любити рідну землю, мати повагу до батьків, свого народу та звичаїв народу. Все це робить з хлопчика справжнього дорослого чоловіка. Саме це стало умовою продовження життя роду на землі.
История написаня листя трави.
Скорочено «Дитинство» Юрія Яновського