Home » Твори з української літератури » Рильський Максим » Тема кохання й вірності в поезії Максима Рильського і Володимира Сосюри

Тема кохання й вірності в поезії Максима Рильського і Володимира Сосюри



Тема кохання й вірності займає одне з найперших місць у всій світовій літературі. Кохання оспівували Шекспір і Петрарка, Пушкін і Франко. Кохання, вірне, незрадливе, було традиційною темою усної народної творчості. Не обминули цю тему і два найтонших лірика української літератури — Володимир Сосюра та Максим Рильський.
Здається, кожен знає ці натхненні рядки:

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі,
І земля убирається зрання…

Ці рядки заучує на пам’ять не одне покоління юнаків і дівчат, знаходячи в них відображення своїх почуттів. Так ніхто не кохав…
Сосюра усе своє творче життя заповнював «кохання книгу золоту» новими і новими сторінками. Його щирі, милозвучні вірші оспівують Кохану з великої літери — найперше Жінку і Матір як символи вічної жіночності і незгасимої любові.

Краса душі, краса любові —
Найвища на землі краса, –

казав поет. І життя підтверджує правду його чудових рядків, писаних самим серцем.
Закоханий готовий звершити нечуваний подвиг для коханої. Так було всю історію існування людства. Закоханий готовий на будь-які безумства, щоб зробити кохану людину щасливою:

Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є і потім буде,
то буде ніч. Моя любов, як день,
не знають ще чуття такого люди…


/> Найяскравіше відбиває позицію іншого поета, Максима Тадейовича Рильського, його вірш «Шопен». За допомогою слів митець передає почуття, які викликає музика кохання:

Шопена вальс… Ну хто не грав його
І хто не слухав? На чиїх устах
Не виникала усмішка примхлива,
В чиїх очах не заблищала іскра
Від звуків тих кокетно-своєвільних,
Сумних, як вечір золотого дня,
Жагучих, як нескінчений цілунок?

Як точно підмітив поет те, про що написано безліч мистецькознавчих розвідок, — сум’яття почуттів, викликаних коханням!
Поезії Максима Рильського — це життєдайне джерело краси і радості людини, яка любить людей і рідну землю, людини, чий життєвий шлях освітлений щирим почуттям любові. Поет виступає проти усякої обмеженості:
Як же так убого ви живете,
Чом так занепали ви, скажіть,
Що у дні космічної ракети
Солов’я не в силах зрозуміть?

Поет впевнений, що за будь-яких науково-технічних досягнень цивілізації не можна прожити без любові, таємничого і прекрасного почуття, що примушує нас по-новому дивитись на навколишній світ, звертати увагу на спів птахів, на радість, що дає нам кожний прожитий день. Взагалі, уся його поезія — то гімн життю і коханню.

Вона — в бруньках блискучих на каштані,
В снігу рудому, у струмках брудних,
Що чистим сріблом грають у тумані,
Мов бруд ніколи й не торкався їх.
Вона — у краплях, що спадають дзвінко
Із голих віт, які стрясає птах,
Вона — в підсніжній зелені барвінку,
В сережках на березових гілках.

Так описує поет весну. Читаючи ці рядки, мимоволі переймаєшся його почуттями, переживаєш з ним бачення
прекрасного.
Не обкрадати себе духовно, не відсторонюватись від краси, від найсвітліших почуттів людського закликають нас М.Рильський і В.Сосюра. Бо, як сказав один із них: «Любов — це світло, нелюбов — це тьма».




1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Тема кохання й вірності в поезії Максима Рильського і Володимира Сосюри