Євген Гуцало багато творів присвятив тематиці, що стосується любові до рідної природи. Він нагадує нам, що людина є частиною природи, і сама не нас лягає відповідальність її збереження.
Оповідання Лось, основане на справжніх фактах, наштовхує читача на роздуми про вічні людські теми: добре та зле в наших діяннях. З перших рядків твору ми знайомимось із красенем лосем. Та звір у потрапив біду, провалившись у велику ополонку. Та, на щастя, вчасно з’явилися хлопці-брати, які не побоялися вийти на зрадливу кригу і старший з них заходився її рубати, а менший від хвилювання «нетерпляче бив себе по стегнах». Ризикуючи своїми життями, хлопцям вдалося врятувати з води такого великого звіра.
Але крім природної стихії, могутнішим ворогом для лося став рідний дядько маленьких рятівників – Шпичак. Куля випущена ним цинічно обірвала життя щойно врятованої тварини. Хлопцям було важко усвідомити це. Автор передає власний осуд жорстокого Шпичака через опис його поведінки та портретну характеристику: «кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям». Від був задоволений полюванням і не помічав переживання племінників.
Хлопчики діяли, керуючись благородними думками та почуттями, вони прагнули допомогти лосеві у буді. Натомість, жадібний Шпичак за бажанням наживи залишився байдужим до прекрасного.
У цій ситуації автор демонструє, що діти утверджують свою активну позицію стосовно природи. Їхня любов не обмежується простим спогляданням. Як спочатку їх не зупинила тонка крига, так потім і ні погрози, ані улещування дядька не завадили відправитись у заповідник, та розповісти про скоєний злочин.
Отже, охорона флори та фауни рідної землі у руках самих людей. Відношення до природи і є мірилом людської совісті. Дійсна любов не повинна обмежуватись лиже спогляданням, вона має бути дієвою, активною, направленою на захист та розвиток рідного краю.
Вплив грошей на людину твір. За що відповідає людина твір роздум. За що відповідає людина твір-роздум. Завжди залишайся людиною твір. Зів'яле листя у серці і пам'яті поета.
Взивання до совісті в оповіданні Є. Гуцало “Лось”