Тема війни в літературі
Війна в історії будь–якої країни є трагічною сторінкою:вона забирає у людини найцінніше – її життя. Подіїї громадянської війни назавжди залишаться найстрашнішою подією в історії нашої України, яка сьогодні, здавалося б, забула про ці жахливі роки. Інакше, як можна пояснити ті майданівські кровопролиття.
Син ішов проти батька, а брат міг убити брата заради примарних революційних ідеалів. У 1918 році події в Україні дуже стрімко розгорталися. Ніби у гігантському революційному казані виварювалися, змішуючись, долі і життя мільйонів, які раптом
Безупинно кружляла над нашою землею смерть , і в шаленому герці «лютували шаблі», і «коні бігали без вершників». Тому не дивно, що брати Половці, засліплені лютюю, не впізнавали один одного. А вони ж були братами, синами одного батька – Мусія Половця. Вони виросли в одній хаті, виховувались в одній сім’ї, та згодом їхні шляхи розійшлися. А коли всі брати під Компаніївкою зустрілися, то уже були заклятими класовими ворогами: були «одного роду», та не одного «класу». І ніхто із ниїхнавіть не згадав слова старого батька, який з дитинства їх навчав, що лиш «тому роду не буде не буде переводу,
Живими після бою під Компаніївкою з п’яти братів залишилось лише двоє. А судилося вціліти їм у цьому жорстокому вихорі революційної стихії, щоб повторити своїм дітям слова старого Мусія…
Ю. Яновський у романі «Вершники» майстерно зобразив події громадянської війни як море крові, безліч смертей і горя народного. Тут небуло місця героїзму і славним подвигам. Тут масово гинуть люди, бездумно руйнуються всі будівлі, безжально нищаться сформовані предками моральні цінності. Хоч Половці і не були боягузами чи зрадниками, у цьому вирі вони стали класовими ворогами, які так жорстоко убивали один одного. Автор трагедією роду Половців показує трагедію всієї України, яка ще довго буде пожинати плоди таких дій.
Старицький оборона буші скорочено.
Тема війни в літературі